Усі, хто жив у місті Назареті
Не знали, що насправді відбувалось…
А було так: минала влада ночі,
Старе проходило, спасіння наближалось,
Темрява відступала перед Світлом,
Світанок розквітав, співали зорі,
Коли лунало: «Радуйся, Маріє!»
Вона ж відповіла на все почуте
Смиренним «Так!» Покора світ змінила…
Це був початок нової епохи,
Початок чуда… Таємниця перша.
Таємниця друга: Відвідини святої Єлизавети.
Матір Господня, шлях чималий подолавши,
В місто прийшла, де був Її родички дім.
І увійшовши, радо вітала стареньку.
Та ж до Марії мовила дивні слова:
«Благословенна Ти між жінками, Маріє!
Благословенний плід лона святого Твого!
Тільки-но я привітання від Тебе почула,
Радо здригнулось у лоні моєму дитя.
Благословенна є Та, що повірила Богу!
Сповнить Господь те, що колись обіцяв!
Радість наповнила серце Марії і пісня прослави
З уст непорочної Діви, наче струмок, полилась:
«Господа нині душа величає і хвалить!
Дух мій радіє у Бозі, Спасі моїм!
Зглянувся Він на покору слугині своєї,
Буду блаженною я для усіх поколінь!
Чудо велике вчинив Всемогутній мені і народу,
Він милостивий і добрий до тих хто боїться Його!»
Так говорила Марія, возносячи Богу подяку,
Так відбулася зустріч щасливих жінок .
Таємниця третя: Різдво.
Нині радість стала
В небі зірка ясна…
Народилось немовля
І лежить у яслах.
Бог прийшов на Землю,
Сповнив людства мрії
І над ним схилились
Йосип та Марія.
Стане Добрим Пастирем
Для овець заслаблих,
Хлібом для голодних
Джерелом – для спраглих.
Приведе до себе
Хворих та недужих
І запалить віру
У серцях байдужих.
Подарує нам життя
В Новому Завіті…
Таємниця третя…
Нині радість в світі!
Радуйся, Маріє,
Благодаті повна!
Нині Бог всю Землю
Радістю наповнив!
Таємниця четверта: Стрітення
Коли принесли Ісуса батьки у храм за законом,
Зустріли там старця-пророка, звався він Симеоном.
Зрадів старенький сердечно, побачивши Боже Дитятко,
І мовив, з рук материнських приймаючи немовлятко:
«Нині Ти відпускаєш раба свого з миром, Боже!
Нарешті прийшов Спаситель, що в бідах нам допоможе.
Бачили мої очі Ізраїля порятунок,
Для незліченних народів Світла Твого дарунок!».
Благословив він батька, а благословляючи Мати,
Мовив до неї: «Готуйся, бо будеш тяжко страждати.
Зброя гострого болю душу твою прошиє…».
І повернув обережно Ісуса до рук Марії…
Таємниця п’ята: Віднайдення Ісуса у Храмі.
Він знайшовся у Храмі, де розмову зі старцями вів,
«Сину, що ти зробив?» - запитала стурбована Мати –
«Ми так довго шукали …» А Хлопчик на це відповів:
«Я – при справах Отця. І навіщо було вам шукати"?
Так сказав і замовк, бо не міг розповісти всього,
Мав смиренно ховати Божественне Світло в темряві.
Щоб зростати в покорі, чекаючи часу Свого,
І готуючись жити, померти й воскреснути в славі…
А Марія згадала про дивні події Різдва:
Зірку, пастирів, ясла… Спів ангелів, з неба почутий…
Й зберігала у серці промовлені Сином слова,
Таємницю правдиву, яка ще відкриється людям.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Архимандрит Даниил (Сарычев) - Девятова Светлана 8 сентября 2006 года в 22 часа 45 минут мирно отошел ко Господу старец Даниил, старейший насельник московского Донского монастыря архимандрит Даниил (Сарычев).
В конце апреля 2006 года мне посчастливилось встретиться с архимандритом Даниилом. (К старцу Даниилу уже почти никого не пускали, после болезни он был очень слаб.) К весне 2006 года книга о православных старцах уже была сдана в московское издательство «Артос-Медиа», мы приступили к работе над второй частью о православных старицах. Рассказывая о схимонахине Любови, мы планировали упомянуть и о том, что блаженная старица Любовь в 1995 году встречалась с архимандритом Даниилом, хотелось немного рассказать и самом старце Данииле. Отцу Дмитрию Шпанько удалось договориться о встрече, но в самый последний момент встречу отменили, но дозвониться до меня и сообщить об этом не смогли, поэтому 30 апреля я приехала в монастырь (заранее), но в назначенный час никого не встретила. Я долго молилась у раки Святителя Тихона, и уверена, что именно по молитвам святого, спустя 2 часа попала в келью старца Даниила, где, по милости Божией, удостоилась получить благословение великого старца, и разделить праздничную трапезу с ним и его духовными чадами.
Нужно признаться, что за три дня до этого, во время обострения язвенной болезни, я не могла вообще принимать пишу, укрепляла себя лишь святой водой, просфорой, да монастырскими сухариками. Старец Даниил благословил есть вместе со всеми, по послушанию съела всё и исцелилась. (В тот день вечером я ждала очередного приступа боли, но всё прошло, на утро я могла уже кушать всё спокойно.) Слава Богу, за всё!
Вечером 21 сентября 2006 года, когда очерк о старце Данииле был в основном готов, внезапно наступило полное изнеможение - долго молилась лёжа, когда силы начали возвращаться, встала, подошла к шкафу с иконами и ощутила благоухание. Благоухала в правом нижнем углу бумажная икона Донской Божией Матери, купленная примерно в конце1991- начале 1992 года в Донском монастыре. (На обратной стороне иконы было написано –«400 лет основания Свято-Донского Ставропигиального монастыря (1591-1991г.г.)». Эта бумажная икона и Курская-Коренная икона Божией Матери «Знамение» (которую мне удалось в своё время приложить к чудотворной иконе), чудом уцелели во время пожара в 1995 году, когда от зажжённой свечи сгорели у меня дома на полке даже иконы приклеенные к деревянной основе. Взглянув на обратную сторону иконы, я вспомнила, как пятнадцать лет назад впервые пришла в Донской монастырь и подошла, как и все верующие, находящиеся около храма, к старцу Даниилу, который только что вышел из храма (в это время многие верующие устремились к нему и стали просить благословения). Благодарю Господа, что удостоилась встретиться со старцем Данилом вновь весной 2006 года.
